Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
58013 Україна м. Чернівці вул. Комарова 28В тел.: +38 (03722) 4-21-27
Консультативний пункт

«Діти дощу» - 2 квітня Всесвітній день поширення інформації про аутизм

"У блакитному" - під таким гаслом Україна долучається до відзначення Всесвітнього дня поширення інформації про проблему аутизму.

На сьогодні в Україні відбувається докорінне переосмислення парадигми навчання і виховання дітей з розладами аутичного спектра. На часі – розробка методологічних, методичних та організаційних питань впровадження оптимального освітнього процесу для дітей цієї категорії. За медичними довідниками аутизм відносять до розладів загального розвитку, який характеризується такими групами порушень, як: якісні розлади соціальної взаємодії, якісні розлади комунікації, а також стереотипні, повторювані, обмежені дії та інтереси.

Традиційна «спеціальна освіта» є не досить спеціальною для аутичних дітей. А освіта для дітей з таким дизонтогенезом вкрай необхідна, адже науково-практичний досвід фахівців з усього світу свідчить про те, що «лікуванням» для таких дітей є навчання.

Особливості проявів дітей з розладами аутичного спектра Діти з розладами аутичного спектра суттєво вирізняються як від дітей з нормальним типом розвитку, так і від дітей, які мають інші психофізичні вади.

Головна відмінність полягає у тому, що в аутичних дітей несформовані соціальні якості, які у звичайних дітей, або осіб будь-якої іншої категорії є вродженими. Діти з аутизмом не радіють появі близької людини, не споглядають за нею і не наслідують її прояви, не терплять її присутності у своїх стереотипних діях, не звертаються по допомогу або за співчуттям, не виявляють своїх почуттів до неї. Складається враження, що люди їм потрібні тільки для задоволення фізіологічних потреб, при цьому ніякого справжнього контакту (на зоровому, емоційному, тілесному, тактильному, словесному планах) не відбувається.

Другою типовою відмінністю аутичних осіб є особливості сприймання ними навколишньої дійсності, яка уявляється їм розмаїттям непов’язаних між собою подій, людей, місць, звуків і образів. Вони бачать дуже мало логічних зв’язків між реаліями довкілля і часто-густо не можуть зрозуміти, що тут і до чого. І відбувається це не через низький інтелектуальний розвиток (аутизм не пов’язаний безпосередньо з інтелектуальними можливостями людини), а через особливості функціювання їхньої системи сприймання, переробки і збереження інформації, а також їх зворотних реакцій на отриману інформацію. Умови успішної педагогічної роботи

Зрозуміло, що для дитини, яка перебуває у стресовому стані, характерному для аутичних дітей, має бути створено комфортне середовище, яке б пом’якшувало її патологічні прояви, а також сприяло появі у неї почуття безпеки та довіри – цим фундаментальним станам, без яких неможливий продуктивний розвиток.

За комфортного середовища відбувається своєрідне підлаштування під психічні прояви дитини. Це можливо за умови уважного ставлення до неї, прагнення зрозуміти, що вона любить, що її дратує, викликає прояви її агресії або самоагресії, негативізму, тривожності, страхів, збудливості, що вона вміє робити, чим цікавиться, чим її можна заспокоїти, які комунікативні сигнали вона подає, як вона поводиться в ситуації комфорту і дискомфорту.

Комфортне середовище створюється для адаптації дитини у новій ситуації для опрацювання певних операцій, навичок, а також для формування у дитини арсеналу засобів взаємодії зі світом. Створення такого середовища вирішує питання підготовки дитини до навчального процесу, тобто є пропедевтичним періодом для неї, головна ціль якого – адаптація до соціального оточення. В цей період має бути створено безпечне для аутичної дитини середовище, щоб їй було комфортно, приємно, цікаво, щоб у неї поступово виникало почуття довіри до навколишніх людей. Зважаючи на те, що, як відомо, у дитини з аутизмом нема мотивації робити те, що від неї очікують інші люди, для налагодження контакту з нею на перших порах варто підхоплювати її дії і поступово перетворювати місце інтересу дитини у розвивальну для неї ситуацію.

Умова продуктивного контакту з аутичною дитиною – уважність до неї, здатність помічати, які стимули із зовнішнього світу привертають її увагу і справляють на неї враження. Перші спроби комунікації з такими дітьми мають відбуватися з використанням привабливих і цікавих для неї звуків, предметів та дій.

Пропедевтичний період можна вважати закінченим, коли у дитини сформована терпимість до присутності хоча б однієї сторонньої людини, а також відпрацьовано прийоми і засоби, якими можна ефективно впливати на зміну її стану. Це означає, що стресове середовище для дитини поступово перетворюється на комфортне, що уможливлює подальшу послідовну психолого-педагогічну роботу.

Тільки після досвіду перебування дитини з аутизмом у комфортному середовищі, варто створювати так зване розвивальне середовище, спрямоване на те, щоб максимально активізувати (мобілізувати) дитину, дати їй можливість відреагувати на ситуацію, ставити перед нею і допомагати виконувати навчально-розвивальні завдання. Створення такого середовища означає вміння виявити для дитини зони актуального та найближнього розвитку, а також – ресурсів її розвитку.

Саме за таких умов, на нашу думку, відбуватиметься перехід від хворобливо-лікувальної до творчо-позитивної педагогіки.

Показники успішного розвитку дітей

Перебіг навчального та корекційно-розвивального процесів неможливий без зацікавленого ставлення до нього, очікування позитивної динаміки розвитку дитини. У цьому контексті педагогам і батькам варто навчитися бачити найменші зміни й бажані зрушення в проявах дитини, фіксувати їх, обговорювати й рухатися далі вперед.

Зрозуміло, що ефективність психолого-педагогічного впливу залежить від низки чинників, серед яких:

• ступінь важкості ускладнень у розвитку дитини;

• період її початку, чіткість поставлених корекційних задач;

• особливості організації корекційно-розвивального процесу;

• професійний і особистісний досвід фахівця.

Досвід показує, що психологічна допомога повинна здійснюватися досить інтенсивно впродовж тривалого часу.

Певний час і дитина з розладами аутичного спектра, і її родина потребують систематичної психолого-педагогическої підтримки, спрямованої на:

- індивідуальну підготовку дитини до навчання, формування адекватної її поведінки;

- дозоване введення в ситуацію навчання в групі дітей; встановлення продуктивного контакту з дитиною;

- підтримку комфортної обстановки у місці знаходження дитини; досягнення впорядкованості життєдіяльності дитини в цілому;

- урахування специфіки засвоєння інформації в дітей з аутизмом щодо організації і поданні навчального матеріалу;

- чітку організацію освітнього середовища, пошук і використання в соціальному розвитку дитини наявних у неї здібностей;

- допомогу в розвитку соціально-побутових навичок;

- допомогу в розвитку адекватних стосунків дитини з однолітками;

- допомогу в індивідуально дозованому і поступовому розширенні освітнього простору дитини за межі освітньої установи тощо.

Успішність розвитку і соціальної адаптації дитини з аутизмом визначається також наявністю індивідуальних корекційних планів і програм, спеціального обладнання, спеціальних методик, диференційним підходом щодо соціально-психологічних послуг, творчістю і професійністю фахівців (корекційних педагогів та спеціальних психологів). Для реалізації принципів послідовності, системності здійснення корекційного процесу, з урахуванням особистісного розвитку дитини програми інтегруються залежно від особливостей її розвитку. Тому гуманістична педагогіка і психологія наполегливо стверджують, що має бути особлива позиція щодо включення дитини у певну діяльність: повинні розглядатися не дитина для діяльності і не діяльність для дитини, – необхідним є принцип індивідуальної діяльності. Таким чином, таку діяльність слід розглядати як мистецтво, як позитивний вплив на зростання особистості, як умову, що дозволяє розкритися і розвинутися потенційним можливостям дитини з аутизмом.

Отримані внаслідок корекційної роботи позитивні перетворення мають слугувати основою дорослішання і набуття самостійності дитини.

Кілька порад :

1. Встановити позитивний емоційний контакт.

2. Використовуються стереотипи дитини.

3. Навчати дитину мові почуттів, фіксувати увагу на емоційному стані людей та тварин.

4. Навчати поведінковій етиці на емоційній основі, аналізувати світ емоцій. В подальшому розвиток творчих здібностей та уяви дозволяє дитині адекватно сприймати літературні казки.

5. Педагогам не слід використовувати травмуючи слова: «ти злякався..», « не вийшло..» Завдання педагога попередити наростання негативізму, подолати комунікативний бар’єр.

6. Одним з напрямків роботи є спеціально побутова адаптація дітей, формування навичок самообслуговування.

Матеріал підготувала вчитель-логопед Мала Л.В.

 

Як підібрати мультфільм для дитини

Сьогодні існує величезна кількість анімаційних фільмів на будь-який смак для дітей різного віку. В цілому ж мультфільми поділяють на розважальні й навчальні.

Для маленьких діточок корисними будуть навчальні мультики, за допомогою яких можна вивчити букви, слова, кольори, цифри, а також запам’ятати, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Вибір їх величезний. Тематика різна: абетка, арифметика, природознавство, історія і т.д. Тільки от як зі всього різноманіття вибрати мультфільм, який буде саме розвивати, а не тільки розважати? Уявіть, що Ви зробили свій вибір, Вас влаштувала і назва, і опис. Але перед тим, як показати мультфільм дитині, подивіться його самі. Якщо на екрані Ви бачите безліч персонажів, яскравих картинок, різних відволікаючих елементів, а на вивчення однієї букви або цифри дається приблизно 10 хвилин — це відео не можна в повній мірі назвати «навчальним». Від великої кількості яскравих деталей дитина відразу ж втомиться. Швидше за все вона запам’ятає імена численних персонажів, а не ту інформацію, яку вони збиралися донести.

Як показує практика, в ефективних розвиваючих мультфільмах дуже проста графіка, не більше 2-3 персонажів. Фон зазвичай нейтральний, відволікаючих деталей немає, інформація подається чітко й швидко, тому що саме в такому темпі мозок дитини засвоює її найкраще.

Діти старшого віку люблять яскраві розважальні мультфільми з динамічним і закрученим сюжетом, наприклад, «101 далматинець», «Троє з Простоквашино», «Тачки» і т.п. Дівчаток порадують романтичні історії — такі як «Красуня і Чудовисько», «Аладін», «Червоненька квіточка» і т.п.

Мультфільми для дітей треба вибирати залежно від віку дитини. Дворічні діти люблять дивитися казки про курочку Рябу і ріпку. Чотирирічні малюки люблять мультфільми з динамічним сюжетом. Старші дітки вже цікавляться відносинами між персонажами.

Перегляд мультфільмів, в яких є яскравовиражені негативні герої, смерть (наприклад, «Король Лев», «Русалонька» Уолта Діснея) краще відкласти до тих пір, поки малюк не навчиться розрізняти добро і зло, співчувати і співпереживати.

Маленькі діти сприймають казкових героїв як реальних людей або тварин. Тому слід обережно ставитися до таких анімаційних фільмів, в яких головними героями є фантастичні істоти з незвичайними здібностями (мутанти, люди-павуки, супергерої і т.д.). Дитина може захотіти повторити подвиг улюблених героїв: зістрибнути з даху, лягти на рейки і т. ін. Тому важливо навчити дитину відрізняти світ фантазій від реальності.

Таким чином, до вибору дитячих мультфільмів батькам необхідно підійти дуже виважено і ретельно. Але й надмірний фанатизм у цій справі ні до чого. Навіть у невинних мультфільмах завжди можна побачити негативні моменти (наприклад, «Том і Джері» та радянські «Ну, постривай!»).

Для профілактики виникнення проблем із зором лікарі-офтальмологи рекомендують суворо контролювати час перебування дитини біля екрану телевізора або біля монітору комп’ютера. Для малюків до 4-х років час перегляду не повинен перевищувати 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років — 30 хвилин. Ми використовуємо такі вправи для очей:

Вправи для зняття втоми очей, розслаблення зорової системи:

1. Запропонувати дитині подивитись праворуч, потім ліворуч, кожного разу повертаючи голову в тому ж напрямку, що й очі (але в жодному разі не навпаки).

2. Нехай дитина спробує розгойдувати тіло, голову та очі подібно до маятника. Очі при цьому мають бути заплющені, а очні яблука рухатися разом з головою.

3. Навчити дитину наслідувати ходу слона: зробити один крок правою ногою і хитнути тілом, повернути голову й очі вправо, а потім навпаки.

4. Запропонувати дитині уявити квадрат і поводити очима в напрямках:

- вгору-вниз;

- зі сторони – в сторону;

- по діагоналі – з лівого верхнього кутка у правий нижній і назад;

- обвести очима сторони квадрата;

- напівколо біля верхньої сторони.

5. «Ведмедик хитається» - вправу виконують по 1-3 хвилини. Дитина має стояти розслаблено і переступати з однієї ноги на іншу, відриваючи п’яти від підлоги, злегка хитаючись, як це роблять ведмеді в зоопарку. Дивитися потрібно в напрямку носа, не зупиняючись поглядом на жодному з предметів, які потрапляють у поле зору. Під кінець кожного хитання можна м’яко моргати. Вправи на покращення циркуляції крові в органі зору:

1. «Повороти пальців».

Дитина має поставити вказівний палець однієї руки перед носом. М’яко повертаючи голову з одного боку в інший, намагатися дивитися не на палець, а повз нього. Буде здаватися, що пальчик рухається. Це відчуття посилиться, якщо повороти робити із закритими очима, щоб кінчик носа щоразу торкався пальця. Якщо дитині не вдається досягти ілюзії руху пальця, тоді нехай вона піднесе до носа долоню з широко розтуленими пальцями. Повертаючи голову, нехай дивиться крізь них, уявляючи, що перед нею парканчик. Пальці мають наче пропливати перед нею. Потрібно чергувати 3 повороти із закритими очима, 3 – з відкритими. Таких поворотів слід виконати 10-15. Необхідно стежити за рівним диханням.

2. Потрібно розмістити вказівний палець однієї із рук дитини на відстані 15 см від її правого ока. Нехай вона трошки повертає голову зі сторони в сторону, дивлячись перед собою. Має здаватися, що палець рухається. Ця вправа дещо легша за попередню і дає змогу швидше досягти ілюзії рухів пальця.

3. «Пишемо носом».

Запропонувати дітям із заплющеними очима виводити в повітрі носом, ніби олівцем, дуже великими буквами своє ім’я. Потім опустити голову, швидко покліпати очима.

4. «Заглянь за перешкоду».

Запропонувати дитині покласти свою розчепірену долоню перед обличчям. Повертаючи голову і заглядати повз долоню то вправо, то вліво, уявляючи, що не голова рухається, а пальці бігають зі сторони в сторону перед очима. По закінченні слід покліпати, зробити пальмінг.

5. Масаж для очей.

Запропонувати дитині масажувати трьома пальцями лоб, потім брови, скроні двома пальцями, знову трьома пальцями вилиці під очима, потім вказівним пальцем ніс, перенісся, вухо і поза вухом, шию ззаду. Потім масажувати шкіру голови пальцями рук. Закрити очі і двома пальцями натиснути на верхню повіку обох очей. Зробити «китайські оченята», посміхнутися, покліпати очима.

6. «Їдемо в поїзді». Повертати голову в швидкому темпі зі сторони в сторону, тобто створити собі «миготіння», як у вагоні поїзда. При цьому треба дивитись у вікно.

7. Запропонувати заплющити очі, потім широко відкрити їх. Повторити 10 разів. Зробити декілька глибоких вдихів та видихів і знову повторити вправу (5 циклів).

Головне, щоб мультфільми малюк дивився тоді, коли він сам цього хоче. Якщо він не має бажання, силувати не треба. Деякі дітлахи люблять дивитися мультфільми разом із батьками, а хтось любить дивитися на самоті. Ці усі моменти теж треба враховувати.

Інформацію підготувала вихователь Діміняца К.І.

 
 

Казкова музика в мультиплікаційних фільмах

Особливий пласт музичної казки нині формують мультиплікаційні фільми для дітей. Адже високоякісний музичний мультфільм – це витвір мистецтва. Він має задум, і мораль, і логіку, зокрема й музичну, про що свідчить яскрава, легко пізнавана музика, яка характеризує того чи того персонажа.

Слід зазначити, що старі українські мультфільми є досить повчальними та музикальними для наших дітей. Більшість з них містять чудову музику, написану видатними українськими композиторами, яка також досить часто використовується для дитячої музикотерапії та психологічного заспокоєння.

Серед цих мультфільмів можна виокремити, зокрема, такі:

«Як кошеня та песик підлогу мили» (1977), музика Мирослава Скорика;

«Капітошка» (1980), музика Геннадія Саська;

«Дощику, дощику, припусти» (1982), музика Івана Карабиця;

«Про всіх на світі» (1984), музика Олександра Осадчого;

«Петрик П’яточкін» (1984), музика Володимира Бистракова.

Ці мультфільми мають не лише естетичну, а й виховну функцію. А ще – долучають дітей через музику до розуміння й усвідомлення національного інтонаційного словника, краси українського мелосу.

Інформацію підготувала музкерівник Заплітна А.П.

 
 

Цікава математика

 - ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих»

Поради батькам та вихователям щодо розвитку логіко-математичного мислення дітей

Велику роль у залученні малюка до світу математики відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять , індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання - це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватися зі своїм малям.

Навчання дошкільника математики - це передусім не накопичення у нього математичних знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікацію, вимірювання, орієнтування у просторі і часі, а формування логіко-математичної компетентності — тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини у дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже «математика» оточує нас повсюди, це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його та підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої науки.

Ось декілька порад батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

«Математичні» поради на щодень

На прогулянці

На прогулянці не звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі...) «чотири», «чотири»... Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги. У кімнаті

Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).

Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них аераційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

Вихователь: Бурлака Л. В.

 
 

Рекомендації батькам щодо фізкультурно –оздоровчої роботи вдома

Рекомендації батькам щодо фізкультурно –оздоровчої роботи вдома

1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичного виховання, у жодному разі не проявляйте зневагу до її можливостей , так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий. Як ви ставитеся до фізичної культури, так буде ставитися до неї і ваша дитина. Часто дитина живее підвантажем заборон: "не бігай", "не шуми", "не кричи голосно". Обмеження потреби у самовираженні особливо позначається на зниженні самооцінки і активності підростаючої людини. Ви повинні добре знати потреби і можливості своє їдитини і як можна повніш враховувати їх.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку - заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль. Під час рухливої діяльності дитини «витримуйте єдину лінію поведінки" обох батьків. Не допускайте протилежних розпоряджень: мама - "вистачить бігати"; тато – побігай ще хвилин п'ять. Єдина думау батьків сприяє підвищенню інтересу дитини до физкультури.

З. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час виконання фізичних вправ, спробуйте зрозуміти, чому дитина вередує, не виконує, здавалося б елементарних розпоряджень батьків, яка причина її негативних реакцій (втома або якесь приховане бажання - наприклад, дитина хоче переглянути якусь програму). Не шкодуйте часу і уваги на те, щоб встановити з нею душевний контакт.

4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови, виправте її і лише після цього продовжуйте заняття.

5. Не сваріть своєї дитини за тимчасові невдачі.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

7. Не міняйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, які подобаються.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала розхлябаності, недбалості, все робила "взаправду".

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій,бажання. Не застосовуйте до неї суворихзаходів, намагайтеся привчати її до фізкультури власним прикладом.

10. Пам'ятайте три непорушних правила , які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!

Підготувала рекомендації 27.11.2014р. Проскурняк М.П.

 
 

Сторінка 2 з 3

Шлях: Головна Консультативний пункт