Joomla Templates and Joomla Extensions by JoomlaVision.Com
58013 Україна м. Чернівці вул. Комарова 28В тел.: +38 (03722) 4-21-27
Консультативний пункт

Спільна діяльність вчителя-логопеда, вихователя та батьків під час корекції мовлення

Спільна діяльність вчителя-логопеда,  вихователя та батьків під час корекції мовлення - ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих»Спільна діяльність вчителя-логопеда,  вихователя та батьків під час корекції мовлення - ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих»

 

Мета
Логопед виправляє мовленнєві порушення: готує артикуляційне положення дефектних звуків, робить постановку звуків, автоматизує Вихователь під керівництвом логопеда бере активну участь в корекційній роботі: автоматизує поставленні звуки в словах, словосполученнях, реченнях Батьки за рекомендацією логопеда, граючись з дитиною вдома, закріплюють здобуті навички під час логопедичних занять
Підготовчий етап
Логопед в залежності від характеру порушення звука напрацьовує та тренує рухи органів артикуляційного апарату, які були неправильні, або взагалі відсутніми Вихователь за завданням логопеда в ігровій формі закріплює у дітей рухи та положення органів артикуляційного апарату « казка про веселого язичка» Батьки продовжують роботу фахівців вдома по розвитку артикуляційної моторики
Етап появи звуку
Логопед ставить звуки, відпрацювавши артикуляційний уклад потрібного звуку, при цьому використовує спеціальні прийоми та відпрацьовані на попередньому етапі рухи органів артикуляційного апарату Вихователь автоматизує вимовляння поставленого логопедом звука, фіксуючи увагу дитини на його звучанні та артикуляції, використовуючи малюнки-символи та звуконаслідування Батьки допомагають дітям контролювати вимову поставлених звуків
Етап засвоєння звуку( правильне вимовляння звуку в реченні)
Логопед автоматизує поставлені звуки, первино диференціює на слух і у вимові, послідовно вводить його в мовлення (в склад, слово, речення, скоромовки, потішки, вірші, оповідання, в самостійне мовлення) Вихователь по завданню логопеда з окремими дітьми автоматизує поставлений логопедом звук, проводить диференціацію з подібними по звучанню фонемами на слух і у вимові, використовуючи мовленнєвий матеріал, рекомендований логопедом. Батьки виступають активними учасниками корекційного процесу, допомагаючи своїй дитині усунути недоліки усного мовлення

Матеріал підготувала вчитель-логопед Мала Л.В.

 

Правила ефективної взаємодії батьків та вихователів

Правила ефективної взаємодії батьків та вихователів - ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих»Правила ефективної взаємодії батьків та вихователів - ДНЗ №33 ЦРД «Оселя талановитих»

 

ДЛЯ БАТЬКІВ

Збираючи вранці дитину до садочка, нагадай­те ж, що ви її любите i чекатимете вечора, аби дізнатися, як минув її день, та розповісти про свій.

У дитячому садку обов’язково привітайтеся з вихователем i скажіть йому кілька слів про стан та настрій дитини. Не залишайте сина чи доньку біля воріт закладу, заведіть його (її) до групи.

Забираючи малого з дитсадка, запитайте: «Що цікавого було сьогодні в садочку?», «Про що нове ти дізнався?» — замість традиційного: «Що ти їв?». Розповідаючи, дитина активізує процеси пам’яті та повторює (а отже, й закріплює) опанований за день матеріал.

У присутності дитини поцікавтеся у вихователя, чим ваш малюк порадував його сьогодні. Це стимулюватиме малого не просто до слухняності, а й до прояву ініціативи та відповідальності.

Наприкінці тижня запитайте у вихователя, які цікаві заходи заплановано на наступний тиждень i чи не знадобиться йому ваша допомога. Так ви зможете підготувати дитину (щось прочитати, вивчити напам’ять) i заздалегідь спланувати власний час.

Укладаючи малюка в ліжко, обов’язково проведіть з ним перед сном 15 хвилин, обговорюючи події дня, що минув. Дайте синові чи доньці можливість розповісти про себе, залиште час i для розповіді про власні справи. Висловіть своє ставлення до вчинків дитини, вживаючи

займенник «я», а не «ти». Наприклад, замість «Ти — молодець» скажіть: «Я пишаюся тобою» («Я задоволена», «Мені приємно», «Я була впевнена...» тощо). А коли вам щось не сподобалося, слова «Ти вчинив погано» замініть на «Я засмучена» («Мені неприємно», «Я думаю, це можна було зробити інакше», «Я сподіваюся...» тощо).

ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Ознайомте батьків з особливостями програми, за якою працює дошкільний заклад.

Щодня розповідайте про досягнення дитини, повідомляйте, до чого вона схильна i які її здібності варто розвивати.

Щоп’ятниці повідомляйте татам i ма­мам план освітньої роботи з дітьми на тиждень та пропонуйте взяти участь в окремих заходах.

Один раз на квартал проводьте батьківські збори. У першій їх частині повідомте про досягнення дітей (у навчальній, художньо-творчій, ігровій діяльності), а другу присвятіть обговоренню та розв’язанню актуальних проблем групи.

Один раз на квартал організовуйте неформальні зустрічі з батьками своїх вихованців — пікніки в теплу пору року, чаювання з пиріжками у холодну. До цих зустрічей готуйте з дітьми невеличкі вистави або конкурси, до участі в яких запросіть i батьків.

Використовуйте Інтернет для спілкування з батьками у будні. Повідомлення мають бути лаконічними й супроводжуватися фотографіями чи хвилинним відео. Більшість батьків мають смартфони, тож повідомлення зможуть переглянути миттєво.

Всіляко стимулюйте батьківську активність (подяки, грамоти від дошкільного закладу, «медалі», що вручатимуться на днях батька й матері, під час інших свят тощо).

Поради підготувала вихователь-методист Гошовська Л.С.

 
 

«Діти дощу» - 2 квітня Всесвітній день поширення інформації про аутизм

"У блакитному" - під таким гаслом Україна долучається до відзначення Всесвітнього дня поширення інформації про проблему аутизму.

На сьогодні в Україні відбувається докорінне переосмислення парадигми навчання і виховання дітей з розладами аутичного спектра. На часі – розробка методологічних, методичних та організаційних питань впровадження оптимального освітнього процесу для дітей цієї категорії. За медичними довідниками аутизм відносять до розладів загального розвитку, який характеризується такими групами порушень, як: якісні розлади соціальної взаємодії, якісні розлади комунікації, а також стереотипні, повторювані, обмежені дії та інтереси.

Традиційна «спеціальна освіта» є не досить спеціальною для аутичних дітей. А освіта для дітей з таким дизонтогенезом вкрай необхідна, адже науково-практичний досвід фахівців з усього світу свідчить про те, що «лікуванням» для таких дітей є навчання.

Особливості проявів дітей з розладами аутичного спектра Діти з розладами аутичного спектра суттєво вирізняються як від дітей з нормальним типом розвитку, так і від дітей, які мають інші психофізичні вади.

Головна відмінність полягає у тому, що в аутичних дітей несформовані соціальні якості, які у звичайних дітей, або осіб будь-якої іншої категорії є вродженими. Діти з аутизмом не радіють появі близької людини, не споглядають за нею і не наслідують її прояви, не терплять її присутності у своїх стереотипних діях, не звертаються по допомогу або за співчуттям, не виявляють своїх почуттів до неї. Складається враження, що люди їм потрібні тільки для задоволення фізіологічних потреб, при цьому ніякого справжнього контакту (на зоровому, емоційному, тілесному, тактильному, словесному планах) не відбувається.

Другою типовою відмінністю аутичних осіб є особливості сприймання ними навколишньої дійсності, яка уявляється їм розмаїттям непов’язаних між собою подій, людей, місць, звуків і образів. Вони бачать дуже мало логічних зв’язків між реаліями довкілля і часто-густо не можуть зрозуміти, що тут і до чого. І відбувається це не через низький інтелектуальний розвиток (аутизм не пов’язаний безпосередньо з інтелектуальними можливостями людини), а через особливості функціювання їхньої системи сприймання, переробки і збереження інформації, а також їх зворотних реакцій на отриману інформацію. Умови успішної педагогічної роботи

Зрозуміло, що для дитини, яка перебуває у стресовому стані, характерному для аутичних дітей, має бути створено комфортне середовище, яке б пом’якшувало її патологічні прояви, а також сприяло появі у неї почуття безпеки та довіри – цим фундаментальним станам, без яких неможливий продуктивний розвиток.

За комфортного середовища відбувається своєрідне підлаштування під психічні прояви дитини. Це можливо за умови уважного ставлення до неї, прагнення зрозуміти, що вона любить, що її дратує, викликає прояви її агресії або самоагресії, негативізму, тривожності, страхів, збудливості, що вона вміє робити, чим цікавиться, чим її можна заспокоїти, які комунікативні сигнали вона подає, як вона поводиться в ситуації комфорту і дискомфорту.

Комфортне середовище створюється для адаптації дитини у новій ситуації для опрацювання певних операцій, навичок, а також для формування у дитини арсеналу засобів взаємодії зі світом. Створення такого середовища вирішує питання підготовки дитини до навчального процесу, тобто є пропедевтичним періодом для неї, головна ціль якого – адаптація до соціального оточення. В цей період має бути створено безпечне для аутичної дитини середовище, щоб їй було комфортно, приємно, цікаво, щоб у неї поступово виникало почуття довіри до навколишніх людей. Зважаючи на те, що, як відомо, у дитини з аутизмом нема мотивації робити те, що від неї очікують інші люди, для налагодження контакту з нею на перших порах варто підхоплювати її дії і поступово перетворювати місце інтересу дитини у розвивальну для неї ситуацію.

Умова продуктивного контакту з аутичною дитиною – уважність до неї, здатність помічати, які стимули із зовнішнього світу привертають її увагу і справляють на неї враження. Перші спроби комунікації з такими дітьми мають відбуватися з використанням привабливих і цікавих для неї звуків, предметів та дій.

Пропедевтичний період можна вважати закінченим, коли у дитини сформована терпимість до присутності хоча б однієї сторонньої людини, а також відпрацьовано прийоми і засоби, якими можна ефективно впливати на зміну її стану. Це означає, що стресове середовище для дитини поступово перетворюється на комфортне, що уможливлює подальшу послідовну психолого-педагогічну роботу.

Тільки після досвіду перебування дитини з аутизмом у комфортному середовищі, варто створювати так зване розвивальне середовище, спрямоване на те, щоб максимально активізувати (мобілізувати) дитину, дати їй можливість відреагувати на ситуацію, ставити перед нею і допомагати виконувати навчально-розвивальні завдання. Створення такого середовища означає вміння виявити для дитини зони актуального та найближнього розвитку, а також – ресурсів її розвитку.

Саме за таких умов, на нашу думку, відбуватиметься перехід від хворобливо-лікувальної до творчо-позитивної педагогіки.

Показники успішного розвитку дітей

Перебіг навчального та корекційно-розвивального процесів неможливий без зацікавленого ставлення до нього, очікування позитивної динаміки розвитку дитини. У цьому контексті педагогам і батькам варто навчитися бачити найменші зміни й бажані зрушення в проявах дитини, фіксувати їх, обговорювати й рухатися далі вперед.

Зрозуміло, що ефективність психолого-педагогічного впливу залежить від низки чинників, серед яких:

• ступінь важкості ускладнень у розвитку дитини;

• період її початку, чіткість поставлених корекційних задач;

• особливості організації корекційно-розвивального процесу;

• професійний і особистісний досвід фахівця.

Досвід показує, що психологічна допомога повинна здійснюватися досить інтенсивно впродовж тривалого часу.

Певний час і дитина з розладами аутичного спектра, і її родина потребують систематичної психолого-педагогическої підтримки, спрямованої на:

- індивідуальну підготовку дитини до навчання, формування адекватної її поведінки;

- дозоване введення в ситуацію навчання в групі дітей; встановлення продуктивного контакту з дитиною;

- підтримку комфортної обстановки у місці знаходження дитини; досягнення впорядкованості життєдіяльності дитини в цілому;

- урахування специфіки засвоєння інформації в дітей з аутизмом щодо організації і поданні навчального матеріалу;

- чітку організацію освітнього середовища, пошук і використання в соціальному розвитку дитини наявних у неї здібностей;

- допомогу в розвитку соціально-побутових навичок;

- допомогу в розвитку адекватних стосунків дитини з однолітками;

- допомогу в індивідуально дозованому і поступовому розширенні освітнього простору дитини за межі освітньої установи тощо.

Успішність розвитку і соціальної адаптації дитини з аутизмом визначається також наявністю індивідуальних корекційних планів і програм, спеціального обладнання, спеціальних методик, диференційним підходом щодо соціально-психологічних послуг, творчістю і професійністю фахівців (корекційних педагогів та спеціальних психологів). Для реалізації принципів послідовності, системності здійснення корекційного процесу, з урахуванням особистісного розвитку дитини програми інтегруються залежно від особливостей її розвитку. Тому гуманістична педагогіка і психологія наполегливо стверджують, що має бути особлива позиція щодо включення дитини у певну діяльність: повинні розглядатися не дитина для діяльності і не діяльність для дитини, – необхідним є принцип індивідуальної діяльності. Таким чином, таку діяльність слід розглядати як мистецтво, як позитивний вплив на зростання особистості, як умову, що дозволяє розкритися і розвинутися потенційним можливостям дитини з аутизмом.

Отримані внаслідок корекційної роботи позитивні перетворення мають слугувати основою дорослішання і набуття самостійності дитини.

Кілька порад :

1. Встановити позитивний емоційний контакт.

2. Використовуються стереотипи дитини.

3. Навчати дитину мові почуттів, фіксувати увагу на емоційному стані людей та тварин.

4. Навчати поведінковій етиці на емоційній основі, аналізувати світ емоцій. В подальшому розвиток творчих здібностей та уяви дозволяє дитині адекватно сприймати літературні казки.

5. Педагогам не слід використовувати травмуючи слова: «ти злякався..», « не вийшло..» Завдання педагога попередити наростання негативізму, подолати комунікативний бар’єр.

6. Одним з напрямків роботи є спеціально побутова адаптація дітей, формування навичок самообслуговування.

Матеріал підготувала вчитель-логопед Мала Л.В.

 
 

Як підібрати мультфільм для дитини

Сьогодні існує величезна кількість анімаційних фільмів на будь-який смак для дітей різного віку. В цілому ж мультфільми поділяють на розважальні й навчальні.

Для маленьких діточок корисними будуть навчальні мультики, за допомогою яких можна вивчити букви, слова, кольори, цифри, а також запам’ятати, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Вибір їх величезний. Тематика різна: абетка, арифметика, природознавство, історія і т.д. Тільки от як зі всього різноманіття вибрати мультфільм, який буде саме розвивати, а не тільки розважати? Уявіть, що Ви зробили свій вибір, Вас влаштувала і назва, і опис. Але перед тим, як показати мультфільм дитині, подивіться його самі. Якщо на екрані Ви бачите безліч персонажів, яскравих картинок, різних відволікаючих елементів, а на вивчення однієї букви або цифри дається приблизно 10 хвилин — це відео не можна в повній мірі назвати «навчальним». Від великої кількості яскравих деталей дитина відразу ж втомиться. Швидше за все вона запам’ятає імена численних персонажів, а не ту інформацію, яку вони збиралися донести.

Як показує практика, в ефективних розвиваючих мультфільмах дуже проста графіка, не більше 2-3 персонажів. Фон зазвичай нейтральний, відволікаючих деталей немає, інформація подається чітко й швидко, тому що саме в такому темпі мозок дитини засвоює її найкраще.

Діти старшого віку люблять яскраві розважальні мультфільми з динамічним і закрученим сюжетом, наприклад, «101 далматинець», «Троє з Простоквашино», «Тачки» і т.п. Дівчаток порадують романтичні історії — такі як «Красуня і Чудовисько», «Аладін», «Червоненька квіточка» і т.п.

Мультфільми для дітей треба вибирати залежно від віку дитини. Дворічні діти люблять дивитися казки про курочку Рябу і ріпку. Чотирирічні малюки люблять мультфільми з динамічним сюжетом. Старші дітки вже цікавляться відносинами між персонажами.

Перегляд мультфільмів, в яких є яскравовиражені негативні герої, смерть (наприклад, «Король Лев», «Русалонька» Уолта Діснея) краще відкласти до тих пір, поки малюк не навчиться розрізняти добро і зло, співчувати і співпереживати.

Маленькі діти сприймають казкових героїв як реальних людей або тварин. Тому слід обережно ставитися до таких анімаційних фільмів, в яких головними героями є фантастичні істоти з незвичайними здібностями (мутанти, люди-павуки, супергерої і т.д.). Дитина може захотіти повторити подвиг улюблених героїв: зістрибнути з даху, лягти на рейки і т. ін. Тому важливо навчити дитину відрізняти світ фантазій від реальності.

Таким чином, до вибору дитячих мультфільмів батькам необхідно підійти дуже виважено і ретельно. Але й надмірний фанатизм у цій справі ні до чого. Навіть у невинних мультфільмах завжди можна побачити негативні моменти (наприклад, «Том і Джері» та радянські «Ну, постривай!»).

Для профілактики виникнення проблем із зором лікарі-офтальмологи рекомендують суворо контролювати час перебування дитини біля екрану телевізора або біля монітору комп’ютера. Для малюків до 4-х років час перегляду не повинен перевищувати 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років — 30 хвилин. Ми використовуємо такі вправи для очей:

Вправи для зняття втоми очей, розслаблення зорової системи:

1. Запропонувати дитині подивитись праворуч, потім ліворуч, кожного разу повертаючи голову в тому ж напрямку, що й очі (але в жодному разі не навпаки).

2. Нехай дитина спробує розгойдувати тіло, голову та очі подібно до маятника. Очі при цьому мають бути заплющені, а очні яблука рухатися разом з головою.

3. Навчити дитину наслідувати ходу слона: зробити один крок правою ногою і хитнути тілом, повернути голову й очі вправо, а потім навпаки.

4. Запропонувати дитині уявити квадрат і поводити очима в напрямках:

- вгору-вниз;

- зі сторони – в сторону;

- по діагоналі – з лівого верхнього кутка у правий нижній і назад;

- обвести очима сторони квадрата;

- напівколо біля верхньої сторони.

5. «Ведмедик хитається» - вправу виконують по 1-3 хвилини. Дитина має стояти розслаблено і переступати з однієї ноги на іншу, відриваючи п’яти від підлоги, злегка хитаючись, як це роблять ведмеді в зоопарку. Дивитися потрібно в напрямку носа, не зупиняючись поглядом на жодному з предметів, які потрапляють у поле зору. Під кінець кожного хитання можна м’яко моргати. Вправи на покращення циркуляції крові в органі зору:

1. «Повороти пальців».

Дитина має поставити вказівний палець однієї руки перед носом. М’яко повертаючи голову з одного боку в інший, намагатися дивитися не на палець, а повз нього. Буде здаватися, що пальчик рухається. Це відчуття посилиться, якщо повороти робити із закритими очима, щоб кінчик носа щоразу торкався пальця. Якщо дитині не вдається досягти ілюзії руху пальця, тоді нехай вона піднесе до носа долоню з широко розтуленими пальцями. Повертаючи голову, нехай дивиться крізь них, уявляючи, що перед нею парканчик. Пальці мають наче пропливати перед нею. Потрібно чергувати 3 повороти із закритими очима, 3 – з відкритими. Таких поворотів слід виконати 10-15. Необхідно стежити за рівним диханням.

2. Потрібно розмістити вказівний палець однієї із рук дитини на відстані 15 см від її правого ока. Нехай вона трошки повертає голову зі сторони в сторону, дивлячись перед собою. Має здаватися, що палець рухається. Ця вправа дещо легша за попередню і дає змогу швидше досягти ілюзії рухів пальця.

3. «Пишемо носом».

Запропонувати дітям із заплющеними очима виводити в повітрі носом, ніби олівцем, дуже великими буквами своє ім’я. Потім опустити голову, швидко покліпати очима.

4. «Заглянь за перешкоду».

Запропонувати дитині покласти свою розчепірену долоню перед обличчям. Повертаючи голову і заглядати повз долоню то вправо, то вліво, уявляючи, що не голова рухається, а пальці бігають зі сторони в сторону перед очима. По закінченні слід покліпати, зробити пальмінг.

5. Масаж для очей.

Запропонувати дитині масажувати трьома пальцями лоб, потім брови, скроні двома пальцями, знову трьома пальцями вилиці під очима, потім вказівним пальцем ніс, перенісся, вухо і поза вухом, шию ззаду. Потім масажувати шкіру голови пальцями рук. Закрити очі і двома пальцями натиснути на верхню повіку обох очей. Зробити «китайські оченята», посміхнутися, покліпати очима.

6. «Їдемо в поїзді». Повертати голову в швидкому темпі зі сторони в сторону, тобто створити собі «миготіння», як у вагоні поїзда. При цьому треба дивитись у вікно.

7. Запропонувати заплющити очі, потім широко відкрити їх. Повторити 10 разів. Зробити декілька глибоких вдихів та видихів і знову повторити вправу (5 циклів).

Головне, щоб мультфільми малюк дивився тоді, коли він сам цього хоче. Якщо він не має бажання, силувати не треба. Деякі дітлахи люблять дивитися мультфільми разом із батьками, а хтось любить дивитися на самоті. Ці усі моменти теж треба враховувати.

Інформацію підготувала вихователь Діміняца К.І.

 
 

Казкова музика в мультиплікаційних фільмах

Особливий пласт музичної казки нині формують мультиплікаційні фільми для дітей. Адже високоякісний музичний мультфільм – це витвір мистецтва. Він має задум, і мораль, і логіку, зокрема й музичну, про що свідчить яскрава, легко пізнавана музика, яка характеризує того чи того персонажа.

Слід зазначити, що старі українські мультфільми є досить повчальними та музикальними для наших дітей. Більшість з них містять чудову музику, написану видатними українськими композиторами, яка також досить часто використовується для дитячої музикотерапії та психологічного заспокоєння.

Серед цих мультфільмів можна виокремити, зокрема, такі:

«Як кошеня та песик підлогу мили» (1977), музика Мирослава Скорика;

«Капітошка» (1980), музика Геннадія Саська;

«Дощику, дощику, припусти» (1982), музика Івана Карабиця;

«Про всіх на світі» (1984), музика Олександра Осадчого;

«Петрик П’яточкін» (1984), музика Володимира Бистракова.

Ці мультфільми мають не лише естетичну, а й виховну функцію. А ще – долучають дітей через музику до розуміння й усвідомлення національного інтонаційного словника, краси українського мелосу.

Інформацію підготувала музкерівник Заплітна А.П.

 
 

Сторінка 4 з 6

Шлях: Головна Консультативний пункт